Поради родинам людей з наслідками легкої черепно-мозкової травми

Попри поширену думку про те, що мозок відновлюється після легкої черепно-мозкової травми (лЧМТ), в умовах війни в Україні існує багато передумов для формування тривалих наслідків у вигляді посткомоційного синдрому. Відновлення мозку значно ускладнюють повторні лЧМТ від дії вибухової хвилі, неможливість якісного відновлення в гострому періоді, застосування недоказових методів лікування («крапельниць»), наявність супутніх хронічних захворювань, вік, перебування у фізично виснажливих умовах та постійному психоемоційному навантаженні, брак сну та погане харчування.

В цьому буклеті зібрано основні поради про те, як підтримати близьку людину в процесі відновлення після травми.

Тривалі наслідки лЧМТ, або посткомоційний синдром, значно погіршують якість життя, а також можуть впливати на родину та близьке оточення.
Окрім явних ознак чи скарг – таких як:
• головний біль
• головокружіння
• коливання артеріального тиску
• розлади сну

Bи можете спостерігати ознаки, на які варто звернути особливу увагу:

• Забудькуватість.
• Часте перепитування.
• Проблеми з концентрацією та увагою.
• Чутливість до яскравого світла чи різких звуків – часом голосні ігри дітей можуть дратувати (бути тригером).
• Порушення слуху.
• Труднощі при формуванні думки.
• Дискомфорт при перебуванні в людних приміщеннях, транспорті.
• Непереносимість певних запахів.

Зміни в емоційному стані також є характерними для посткомоційного синдрому – такі як гнівливість, яка швидко змінюється на нормальний стан з «вибаченнями», різка збудливість, емоційні зриви, нестійкість емоційних реакцій. Такі прояви можуть помилково трактуватися як негативні риси характеру, а не симптоми – це може створювати додаткову напругу, конфлікти й впливати на процес відновлення. Із наслідками лЧМТ, що значно впливають на якість життя, варто звертатися до фахівців, котрі допоможуть підібрати індивідуальний план реабілітації та лікування симптомів.

Проте ті, хто поруч, та рідні можуть бути дуже помічними у відновленні пацієнтів з такими станами.

Ключовими в цьому процесі будуть знання про посткомоційний синдром, розуміння та терплячість до певних емоційних та поведінкових симптомів вашої близької людини, повага та уважність. Тому варто поцікавитись заздалегідь, ще до повернення вашої близької людини, про посткомоційний синдром та його прояви.
За необхідності, допоможіть вашій близькій людині знайти фахівця (психотерапевта, фізичного терапевта, психіатра, отоларинголога та ін.) та мотивуйте її до звернення.
В процесі реабілітації та адаптації важливо бути емпатійним спостерігачем та «Соратником» у боротьбі з наслідками невидимого впливу вибухової хвилі.
Обов’язково поговоріть з дітьми, в залежності від віку, про стан члена родини з посткомоційним синдромом.

Відновлення після лЧМТ відбувається завдяки нейропластичності – здатності мозку перебудовувати нейронні зв’язки у відповідь на внутрішні та зовнішні стимули. Це забезпечує адаптацію уражених ділянок, їхню компенсацію втрат та часткове відновлення функцій. Цей процес може бути тривалим, вимагає системного й регулярного підходу, а також підтримки з боку близьких та оточення. Для підтримки процесу одужання та досягнення кращих результатів фундаментальним і вкрай важливим буде формування навичок зміни образу життя, яке ви маєте робити разом і бути партнером на кожному новому кроці.

Ви можете зробити наступне:
Слідкуйте за кількістю та якістю сну – ознайомтесь з базовими правилами гігієни сну та застосовуйте їх разом.
Вводьте нові звички щодо харчування – вживайте поживну й корисну їжу («їжа для мозку»), обмежте прийом кави, енергетиків, солодкого.
Відстежуйте звуки, запахи, явища, які є подразниками, та намагайтесь їх мінімізувати.
Мотивуйте додати легку фізичну активність, яку за можливості ви можете виконувати разом – піші прогулянки, плавання, йога тощо.

У спілкуванні з близькими особливу увагу радимо звернути на наступні симптоми, що можуть викликати непорозуміння:

Порушення слуху
Часто ветерани та ветеранки, чинні військові не звертають належної уваги на це і не звертаються до фахівців. Ви можете помітити, що людина перепитує, говорить гучніше, слідкує за губами співбесідника, повертається одним боком при розмові – тим вухом, яке краще чує. Треба бути уважними до такої проблеми, емпатійно й без роздратування говорити про це,
допомогти організувати консультацію з фахівцем, та підготувати до протезування слуху в разі необхідності.
Це може бути чутливим питанням для військових та ветеранів/ок, особливо молодого віку – оскільки втрата слуху й протезування можуть бути пов’язані зі стигмою. Ставтеся до цього
спокійно, з повагою та терпінням. У розмовах наголошуйте, що втрата слуху є такою ж бойовою травмою, як інші мінно-вибухові ушкодження – те, що вона невидима не означає, що вона несерйозна. Також варто пояснити, що після вибухової травми порушення слуху є переважно незворотнім. Без протезування це може значно погіршити якість життя, комунікацію
та соціалізацію, а також призвести з роками до певних розладів психіки.

Когнітивні порушення
Струс головного мозку є однією з найпоширеніших причин когнітивних порушень – таких як порушення виконавчих функцій (планування, багатозадачність, самоусвідомлення, організованість, вирішення проблем), порушення уваги (фокусування на задачах та ігнорування відволікаючої інформації), пам’яті та обробки (сприйняття, розуміння та відповідь на інформацію, що надходить від органів чуття).
Наші когнітивні здібності постійно змінюються протягом усього життя, вони є гнучкими – тому їх можна поліпшувати або послаблювати.

1.  Використовуйте м’який тон голосу та добрі слова, уникаючи зверхності чи зверхнього ставлення.
2.  Ставте запитання, щоб визначити, чи ваша близька людина розуміє те, що ви їй кажете.
3.  Говоріть повільно і не давайте занадто багато інформації.
4.  Працюйте разом з ними над визначенням комфортного темпу спілкування і допомагайте їм просити вас зменшити або прискорити темп.
5.  Спілкуйтеся один на один перед тим, як переходити до спілкування з більшою кількістю людей.
6.  Чітко висловлюйте свої почуття і потреби.
7.  Беріть участь у сесіях з фахівцем із когнітивних порушень разом з ними. Якщо ви будете слухати поради фахівця – зможете допомогти їм впроваджувати рекомендації вдома.
8.  Дайте більше часу на роздуми перед тим, як запропонувати свої рішення чи надати додаткову інформацію.
9.  Пропонуйте разом вирішувати проблеми, а не робити це за них. Це допомагає набувати незалежності і впевненості в собі.
10.  Обмежуйте шум, активності або людей під час спілкування: фонові шуми, кілька людей говорить одночасно, погана акустика або складні візерунки на одязі чи меблях.
11.  Практикуйте прямий контакт очей – це може допомогти з увагою.
12.  Записуйте важливу інформацію та інструкції. Постійно переглядайте плани і включайте повторення протягом дня.
13.  Запропонуйте використовувати допоміжні засоби для пам’яті – стікери з нагадуваннями або календарі.

Ппісля лЧМТ досить поширені. Можуть спостерігатися зниження або підвищення бажання, труднощі із збудженням чи оргазмом, зменшення сексуального задоволення.
Причини можуть бути різними — як фізичними, так і психологічними:

• Пошкодження ділянок мозку, відповідальних за сексуальну поведінку.
• Втома, часті головні болі, що знижують енергію та бажання.
• Порушення балансу гормонів і нейромедіаторів.
• Побічна дія ліків – антидепресантів, протисудомних, снодійних.
• Зміни емоцій і поведінки можуть впливати на сексуальний потяг, кількість та якість сексу.
• Зменшення соціальних контактів. Людина може не повернутися до роботи чи навчання, уникати колишніх друзів через зміну цінностей або шкідливі звички, а дехто віддаляється сам, не розуміючи травми. Це звужує коло спілкування й може знижувати можливості для сексуальної активності, викликаючи смуток і розчарування.
• Труднощі в комунікації та стосунках. Після лЧМТ може бути важко висловлювати думки й почуття, підтримувати розмову, зближуватися з іншими людьми або здаватися емоційно відстороненим/ою, що ускладнює інтимні стосунки.
  Фізична слабкість, порушення рухів, спазми, що ускладнюють близькість.

1.  Звернення до фахівців – медичне обстеження, психотерапія та сексотерапія.
2.  Зведення до мінімуму втоми – може допомогти планування статевої активності на час, коли відчувається менша втома.
3. Альтернативні форми близькості. Варто спробувати експериментувати з позами, мастурбацією, он-лайн стосунками, еротичною літературою та іграшками — важливо, щоб це було комфортно та безпечно.
4. Підтримання емоційної близькості та романтичної атмосфери у стосунках – робіть компліменти, говоріть відкрито, проявляйте ніжність, частіше цілуйтесь і обіймайтесь, святкуйте особливі події, створюйте домашні ритуали.
5. Компенсація проблем з пам’яттю – використовуйте календар або нагадування про важливі події, залишайте один одному нотатки та зберігайте гумор у стосунках.
6. Соціальна активність. Позитивне спілкування стимулює вироблення окситоцину, що підвищує задоволення, знижує тривогу та покращує концентрацію. Чим більше ви спілкуєтеся, тим ширше ваша соціальна мережа. Ініціюйте контакт зі старими друзями, навіть якщо давно не спілкувалися. Поверніться до хобі або спробуйте нову діяльність, щоб знайти людей зі спільними інтересами. Приєднуйтесь до груп або організацій, що проводять регулярні зустрічі. Приймайте запрошення на заходи – це шанс зустріти нових людей в позитивній атмосфері.

Сексуальність — це важлива частина життя. Відчуття сексуального задоволення та емоційного зв’язку з близькою людиною є значною складовою загальної якості життя. Вчасне лікування, підтримка партнера й позитивне ставлення допоможуть відновити задоволення від близькості.

Ви є найціннішим ресурсом для себе й близьких.
Піклуйтеся про себе, про свій психічний стан, вашу стійкість. Пам’ятайте про необхідність відновлюватись. Ви зможете допомогти іншому, якщо дбатимете про себе й наповнюватимете власний ресурс – щоб вам було чим ділитися. Для цього виділяйте час на справи, які ви любите робити, слідкуйте за власним сном, спілкуйтеся з близькими й друзями, залишайте час для себе і свого здоров’я. Приймайте допомогу від оточення – дозволяйте іншим виявляти турботу про вас. Це також є проявом сили. Так ви будете надійною опорою для людини, яку підтримуєте.

Більше інформації від фахівців у брошурі. Її електронну версію можна  завантажити тут: «Поради родинам людей з наслідками легкої черепно-мозкової травми ».

Автори брошури: Розроблено в рамках Проєкту «Комплексна психосоціальна та психотерапевтична підтримка реінтеграції та доброту ветеранів», що реалізується ГО «Ресурсний центр “Лісова Поляна”» у межах проєкту «Ґендерно-чутливі підходи до ментального здоров’я та психосоціальної підтримки в Україні», який впроваджується GIZ Ukraine за фінансування уряду Німеччини.