«Підтримка сім’ї військового – це важлива складова обороноздатності України», – розповіла Наталія Умеренкова в інтерв’ю КУСТ
«Головна мета ГО «Громадський рух «Жіноча Сила України» – налагодження довіри між членами родин підрозділу та військовою частиною, а також налагодження підтримуючої взаємодії між сім’ями військових… Підтримувати військових, формувати у сім’ях стійкість до викликів військової служби. Ми передаємо цей досвід в громади, намагаємось розширювати поле такої підтримки, навчаємо інших колег», – Наталія Умеренкова розповіла в інтерв’ю КУСТ медіа про діяльність ГО «Громадський рух «Жіноча сила України» та проєкт «Служба психосоціальної підтримки сімей військовослужбовців».
37-річна Наталія родом з Вінницької області, але вже 20 років живе в Києві. Має старшого брата, він – військовий. Загалом в її родині зараз служить 4 людей. Вона – кандидатка психологічних наук, членкиня ГО «Асоціація ЕМДР в Україні – фахове об’єднання зі спеціальної травмотерапії». Працює в Інституті соціальної та політичної психології Національної академії педагогічних наук України. Має приватну психологічну практику. А ще – засновниця ГО «Громадський рух «Жіноча сила України».
Громадська організація «Громадський рух «Жіноча сила України» існує з 2014 року. З’явилась вона після Революції Гідності, коли багато друзів Наталі потребували допомоги.
«Ми почали збирати різні продукти, медикаменти та відправляти на фронт, і наш телефон почав ходити по руках. Багато телефонувало саме дружин і мам, багато годин ми розмовляли про їхніх зниклих, постраждалих дітей та чоловіків, і я згадала, що я – психолог, що хтось може краще збирати продукти, а я – допомагати у своєму напрямку», – згадує директорка ГО.
В перші тижні повномасштабного вторгнення ворога 2022 року у відповідь на запит Головного управління морально-психологічного забезпечення Збройних Сил України ГО «Громадський рух «Жіноча сила України» запустила ініціативу «Служба психосоціальної підтримки сімей військовослужбовців». Команда фахівців проєкту надає психосоціальну підтримку військовим та їхнім родинам.
Працює телефонна лінія, де можна отримати консультацію психолога, а також окремо діють групи підтримки: для дружин і матерів, для військовослужбовців та для їхніх дітей. Зустрічі проводяться онлайн та офлайн. За місяць їх відвідує 30-60 жінок.
«Якщо говорити про основну мету – це створення такої системи допомоги в країні. Підтримувати військових, формувати у сім’ях стійкість до викликів військової служби. Ми передаємо цей досвід в громади, намагаємось розширювати поле такої підтримки, навчаємо інших колег», – розповідає жінка.
На телефонну лінію руху зазвичай звертаються у двох випадках. Перший, як його назвала Наталія, «соціальний», коли члени сімей у різних складних обставинах, дезорієнтовані та не знають, що саме робити та до кого звертатись. Або коли немає зв’язку довше, ніж вони очікували. Або не знають, що робити з документами, щоб отримати виплати чи якісь соціальні гарантії.
«Ми співпрацюємо з військовими структурами, коли не можемо відповісти на запит через брак інформації», – говорить Наталія.
Другий випадок, «психологічний», коли родини емоційно виснажені, відчувають безпорадність, безсилля, тривогу, апатію. Або коли їх цікавить, наприклад, як підтримати чоловіка, якщо той виснажений, але знаходиться на фронті, або рідна людина зіткнулась із загибеллю побратимів. Або як підтримати дитину, що сумує за татом і не може ніяк впоратися з цим почуттям.
Також команда допомагає налагодити спілкування з партнерами, які зараз на службі.
«Кажуть: «Я не знаю, як мені поводитись, він закрився, я відчуваю холод», – цитує Наталія.
Жінка пояснила, що для військових в бойових умовах така холодність, емоційна закритість – механізм, необхідний для захисту психічного стану.
«Часто коли родичі зіштовхуються з цим вперше, їм здається, що це тому, що їх не кохають. Наші спеціалісти знаходять шляхи налагодження комунікації в тих умовах, в яких саме в цій парі можливо. У кожного свої особливості. Загального рецепта немає», – говорить психологиня.
Показником свого успіху Наталія вважає відгук людини, якій вдалось допомогти. Всі дзвінки анонімні, тому дізнатись, хто саме був по той бік – неможливо.
«Нещодавно був випадок, коли зателефонував керівник однієї організації та спитав номер для своєї працівниці, яка переживала втрату. Вона зателефонувала, ми проконсультували. Потім він телефонував, дуже дякував», – пригадала вона.
Також успіхом організації психологиня вважає втілення масштабних ідей з психологічної допомоги. Наприклад, зараз вони створюють проєкт психосоціальної підтримки сімей військовослужбовців всередині одного з батальйонів.
«Починаючи з 2015 року ми проводили деякі заходи у Нацгвардіїї. Потім цей досвід опрацювали, вивчили закордонний, зробили дослідження і далі вже змоделювали, як би це мало бути запроваджено в ЗСУ. Далі вже у співпраці з головним управлінням морально-психологічного забезпечення почали рухати цей напрям», – пояснює Наталія.
У Збройних силах було створено Управління соціального супроводу, а в ньому відділ по організації роботи з сім’ями, до якого, в якості експертів, залучена і організація. Головна мета ГО «Жіночої Сили» – налагодження довіри між членами родин підрозділу та військовою частиною, а також налагодження підтримуючої взаємодії між сім’ями військових.
Йдеться про заходи, які передбачені стандартами НАТО. Проєкт поєднав їх з досвідом реалій української війни.
«Тому що, чим міцніша буде довіра, тим буде більше такої взаємопідтримки. Родини допомагатимуть одна одній, знатимуть, що в якихось неординарних або складних ситуаціях військова частина може допомогти, дати якісь документи, відгукнутися. Коли ти знаєш, що є до кого звернутися, легше думати про найгірші ситуації», – розповідає Наталія.
Крім того, на думку Наталі, родина – це ще й хороший союзник військової частини, оскільки це допомога воїну і речами, і емоціями.
«А іноді буває, що жінки кажуть, що наш сайт і контакти їм надав чоловік-військовий. Тобто чоловіки теж розуміють їхній стан. Це теж дуже чуттєво», – говорить Наталія.
За словами психологині, брак часу – найбільша проблема для жінки.
«Я безмежно вдячна чоловіку, що він витримує мій непростий темп роботи. Я переконана, що підтримка сім’ї – це величезна складова цієї обороноздатності. Зокрема, коли ми говоримо про зовнішню психологічну підтримку для сімей», – говорить Наталія.
Своїм способом не вигорати вона вважає… відпочинок. «Коли є вже відчуття, що треба обов’язково три дні нічого не робити, то дуже важливо зробити дні паузи чи день паузи, сповільнитися, поспати, потурбуватись про себе», – порекомендувала психологиня.
Джерело: КУСТ медіа