Наприкінці жовтня наша колега, військова психологиня Тетяна Смірнова, взяла участь у робочій зустрічі, що відбулася в межах партнерства організацій, які працюють над підтримкою осіб, звільнених із примусової ізоляції.
Захід об’єднав фахівців, які не з чуток знають, що таке психологічна реабілітація, адаптація, підтримка в момент, коли «щасливий фінал» — тільки початок нового непростого етапу.
Як зазначає Тетяна, цінною була увага до двох важливих вимірів:
«Ми у своїй роботі в ГО «Громадський рух «Жіноча Сила України» часто стикаємося із запитами про психологічну підтримку родичів військовополонених на різних стадіях: у момент очікування, в період після звільнення, в пошуках відповіді, як бути поруч. Це дуже різні стани, дуже непрості виклики, дуже різні психічні процеси. дуже чутлива зона — стосунки», — ділиться Тетяна.
Особливої ваги на цій зустрічі набув аспект партнерських стосунків у родинах. Адже ілюзія «хепі-енду» часто стикається з реальністю, де потрібно наново формувати зв’язок. Наново знайомитися. Наново вчитись бути поряд. І тут дуже важливо, щоб поруч були ті, хто вміє тримати цей процес.
Це була зустріч, у якій було багато тиші і розуміння, що підтримка — це не про героїзм, а про зв’язок.
«Було б добре взаємодіяти превентивно. Щоб цей перехід не був різким, а правдивим. Щоб віра в можливість відновити стосунки додавала сил», — каже Тетяна Смірнова.
Ми вдячні партнерам за довіру до досвіду наших колег, і переконані: присутність у таких міжсекторальних зустрічах — це не про участь «для галочки». Це про те, щоб у потрібний момент поряд виявилися ті, хто розуміє.
