Дорослі як опора для дітей у час невизначеної втрати: участь у конференції «Покоління надії: майбутнє, яке вже зростає»
20 листопада наша колега Анастасія Одінцова взяла участь у конференції «Покоління надії: майбутнє, яке вже зростає». Подія була присвячена запуску Центру провідного досвіду Gen.Hope — ініціативи, що має на меті розробку та впровадження системних рішень у сфері психічного здоров’я дітей і молоді, які пережили війну.
Під час обговорення теми «Між відчаєм і надією: діти та невизначена втрата» Анастасія представила досвід нашої організації, яка щодня працює з родинами військовослужбовців, зокрема з тими, хто переживає невизначену втрату.
Вона наголосила: головною опорою для дитини є дорослі поряд — мама, бабуся, інші близькі. Водночас саме ці дорослі часто перебувають у стані емоційного виснаження: вони вирішують повсякденні клопоти, працюють, переживають за життя рідного військового, перебувають часто у стресі через обстріли та життя в невизначеності. Зовні вони можуть здаватися сильними і зібраними, але всередині — часто на межі.
Анастасія зазначила, що щомісяця на нашу гарячу лінію звертаються сотні людей із родин військовослужбовців, і близько третини таких запитів стосуються саме переживання невизначеної втрати. Найпоширеніші питання, які чують наші фахівці:
- «Як підтримати дитину?»
- «Як говорити з дитиною про тата-військового, якого немає поруч?»
У таких ситуаціях наша команда завжди наголошує: підтримуючи маму, ми підтримуємо і дитину, адже ресурс дорослого безпосередньо впливає на емоційний стан дитини. І гаряча лінія — це можливість для людини зупинитися в потоці переживань, відчути опору й почати відновлювати свій психоемоційний стан. Саме з таких маленьких, але важливих кроків починається шлях до підтримки дітей та дорослих, які живуть у стані невизначеної втрати.
Під час проведення груп підтримки та таборів відновлення для дітей військовослужбовців ми часто бачили, як ці діти дорослішають раніше, ніж це відбувається зазвичай. Вони беруть на себе відповідальність за молодших, виконують частину домашніх обов’язків, приховують власні переживання — аби «не засмучувати маму», «не забирати час», «бути сильнішими заради родини».
Таке «емоційне мовчання» має наслідки, з якими дитина не здатна впоратися самостійно. Тому робота з дітьми неможлива без роботи з дорослими, які поруч.
Щоб допомога була ефективною, її потрібно вибудовувати комплексно — для всієї родини. Саме тому наша організація поєднує різні формати:
– підтримку через гарячу лінію;
– групи підтримки;
– індивідуальні психологічні консультації;
– табори відновлення.
Кожен із цих форматів — це місточок, який дозволяє зробити перший крок до відновлення власного ресурсу. Для мам це можливість бути почутою, знайти розуміння, відновити сили й відчути підтримку. Для дітей — відчути безпеку, стабільність, контроль, де це можливо, і присутність дорослого, який може бути поруч і фізично, і емоційно. Іноді одна розмова на гарячій лінії або участь у групі стає тим моментом, коли людина вперше відчуває: вона не сама зі своїм болем.
Ми щиро вдячні Gen.Hope та партнерам за запрошення, за створення простору, де фахівці з різних сфер — освітяни, психологи, науковці, представники громадського сектору та міжнародних організацій — могли обговорити виклики й потреби дітей, які пережили війну. Тема невизначеної втрати, її вплив на сім’ю та роль дорослих у підтримці дітей — це питання, яке визначає не лише сьогоднішній стан родин, а й майбутнє цілого покоління.