Інтерв’ю дружин
«Вони сказали, що це гімн кожної, котра чекає», — історія дружини військового та пісні для її коханого воїна
У Клубі терапевтичного письма ми часто бачимо, як прості слова, написані «для себе», змінюють більше, ніж можна уявити. Це історія Марічки Бури, дружини військовослужбовця і учасниці нашого Клубу.
«На зустрічах Клубу терапевтичного письма ми пишемо й за бажанням ділимося тим, що виходить. В один із днів на роботі, коли мене перевели в інший відділ, де час від часу з’являлася пауза, я почала писати про свої почуття до чоловіка. Була оповита ніжністю, вдячністю, коханням і чеканням. Писала так, ніби це останнє, що зроблю в житті — без вагань, без редагувань. Перечитала (“Якби мені”) — і захотіла поділитися з дівчатами».
Після цього дуже тихо й природно спрацювало найцінніше в Клубі — підтримка інших жінок.
«Олеся першою відгукнулася і сказала, що це має звучати як пісня. Інша учасниця, Жанна, почала заохочувати мене написати Тетяні Білаш, яка проводила для нас урок співу. Пам’ятаю, як мене трусило від хвилювання, коли я ходила з цією думкою день-два. Дівчата підтримували, казали: ти нічого не втрачаєш, якщо спробуєш».
Марічка таки написала Тетяні.
«Я набирала повідомлення тремтливими пальцями. Хвилювання розливалося по тілу. Не знала, чи вірити в цю ідею, хоча десь у глибині відчувала, що Таня відгукнеться. Вона нічого не обіцяла, але запустила процес: подивилася текст, запропонувала щось підкоригувати. А потім надіслала перші ноти - записала мелодію й вислала мені. Перші емоції — сльози. Розчулилася до глибини: це влучило прямо в серце».
Кілька днів Марічка слухала демо «на повторі» й не могла повірити, що ця пісня — на її слова.
«У квітні я збиралася у відпустку, щоб побачити чоловіка. Написала Тані, що хочу заспівати йому цю пісню, кожне слово в якій — для нього. І тут вона каже, що вже домовилася зі своїм другом Володимиром Гризловим про запис на студії. Це був мікс піднесення, захвату, вдячності, радості. З того моменту я мріяла, як заспіваю її для свого Миколи».
У її уяві це мало бути у затишному ресторані, зі сценою і музикою. У реальності все вийшло інакше — і від того ще сильніше.
«Заспівала я йому вдома, у халаті, хвора, з кашлем і осиплим голосом — у переддень його від’їзду. Його викликали на три дні раніше. Досі, варто лише згадати, як сяяли його очі, — і на обличчі з’являється усмішка. Він — той, кому присвячена пісня. Той, кого дуже люблять і чекають. Гідний, вірний, мужній, люблячий і безмежно добрий».
Марічка каже:
«Ця історія — про ідею, віру, підтримку й допомогу. Завдяки організації я маю таких чудових дівчат, які завжди поруч — на відстані одного повідомлення. Завдяки їхній вірі в мене я роблю те, що роблю. Вони назвали цю пісню гімном кожної, котра чекає. І в цьому чеканні я — не сама».
Для нас ця історія — про те, як працює Клуб. Про простір, у якому слово перетворюється на опору, а чекання — перестає бути мовчазним і одиноким.
Послухати пісню “Якби мені” https://youtube.com/shorts/vBdbiSLOmDs?si=RgIIuWHeX83y792W
Музика та вокал: Тетяна Білаш. Слова: Марічка Бура. Аранжування, зведення: Володимир Гризлов
Отримайте підтримку
Телефонуйте щодня з 10:00 до 20:00
Усі дзвінки безкоштовні*
Усі дзвінки безкоштовні*
0 800 332 720 
Корисне інфо *з метою вдосконалення роботи із забезпечення розгляду звернень фізичних осіб на телефонну лінію Служби психосоціальної підтримки військовослужбовців та членів їхніх сімей та вивчення проблемних питань, звернення можуть фіксуватись за допомогою документування мовленнєвої інформації.