Коли взаємини з військовим на межі: як знайти спільну мову, якщо стосунки охололи?
Стосунки на відстані — це випробування для будь-якої пари, а зараз це актуально для тисяч тих, серед яких є військовослужбовці. Постійне хвилювання за партнера, нові обов’язки, нерозуміння спільного майбутнього, відчуття суму за попереднім спільним життям можуть псувати взаємини у парі. В якийсь момент партнери можуть відчути, що стосунки охололи, з’явилося відмежовування, байдужість, уникання спілкування…
Які причини таких змін у взаєминах пар? Що робити партнерам, аби знайти спільну мову знову? Відшукати відповіді на ці непрості питання допомагала консультантка телефонної лінії, психологиня Служби психосоціальної підтримки сімей військовослужбовців Ксана Прислонська.
«Звісно, історія кожної пари унікальна. На стосунки впливає все: початок відносин, спільний досвід, зокрема й проходження попередніх криз, розподіл ролей, рівень близькості у парі. Дуже важливо, щоб стосунки розвивалися у спільній реальності. Коли ж один із пари на війні, то реальності двох стають не просто різними, а полярними – діаметрально протилежними. Досвід, який неможливо сумістити, може стати і руйнівним, і поєднувальним, як не дивно. Стосунки на відстані, особливо у випадку, коли один з партнерів на війні, — потребують додаткових вкладень і зусиль. Якщо не будувати нову спільну реальність, нові ритуали, то криза може стати неподоланною».
Необхідно зрозуміти, що той, хто перебуває на війні, часто просто не може бути включеним у стосунки настільки, як це було раніше. Тоді й іншому партнеру важливо мати підтвердження, що стосунки так само важливі для обох, щоби продовжувати робити для них трохи більше. І тут важлива щирість, чесність — і перед собою, в першу чергу. Не менш важливою є і відкрита комунікація в парі. Є і зовсім інші приклади, де після того, як один із партнерів став військовослужбовцем, стосунки стали ще міцнішими і глибшими.
Для виживання в бойових умовах, військові адаптуються до реалій свідомо і несвідомо. Перебудовується система сприйняття зовнішніх сигналів, емоції приглушуються, реакції стають різкими, важливим стає контроль. Ми називаємо це «бойовий мозок». Поведінка військових не дивна, вона єдино нормальна у бойових умовах, саме завдяки їй, вони і виживають. Якщо не знати про важливість цього процесу адаптації, то може здатися, що людина відсторонена і беземоційна, або сприйняти щось інакше, ніж є насправді.
Військовий чи військова не може повернутися до звичайного стану за 10 днів відпустки і потім швидко знову адаптуватися до умов небезпеки й ризику знову. Цей процес адаптації зворотний, але не швидкий. Поготів неможливе переключення на чуттєвість у бойових умовах, коли дружина чи чоловік телефонує чи пише.
Щирість — основа близькості, тому важливо говорити не тільки про новини, а й про власні почуття та стани. Дякуйте за кохання та підтримку і цікавтеся щиро партнером(-кою). Розкажіть відкрито про свої почуття та потреби, бо зараз коханий чи кохана не поряд, не бачить всього, що відбувається з близькими і не може здогадатися про це.
- За можливості продовжуйте бути дотичними до повсякденного життя один одного. Діліться щоденними подіями, обмінюйтеся деталями про кожен день. Це допоможе вам відчувати себе ближче і підтримувати контакт. Помічним може бути що завгодно: приготування вечері в один час й обговорення цього, відео дорогою на роботу, смішні домашні відео, ділитися мемами. До речі, гумор — це велика сила, що сприяє зниженню напруження і адаптивності. Діліться смішним один із одним.
- Обговорюйте все, що бентежить у стосунках, з моменту появи нерозуміння, не відкладайте на потім. Проте для обговорення знайдіть зручний для обох час.
- Підтримуйте традиції вашої пари та створюйте нові. Використовуйте особливі ласкаві імена один для одного (зазвичай таке є у кожної пари).
- Нагадуйте одне одному про свою любов. Говоріть близькій людині про ті риси, якими ви захоплюєтеся. Готуйте один одному сюрпризи: напишіть лист від руки, надішліть посилку з подаруночками й смаколиками, зніміть спеціальне відео. Ці прості способи додають романтизму і глибини стосункам попри відстань та складні обставини нинішнього життя.
Бувають ситуації, коли у одного з партнерів з’являється відчуття, що зусилля до підтримки стосунків докладає лише хтось один. Іноді так говорить втома. До прикладу, після того, як чоловік, пішов на війну, всі домашні побутові обов’язки й опіка над дітьми лягли на плечі дружини. Голос втоми та вигорання може шепотіти про недостатність турботи з іншої сторони, про порушення балансу. Але іноді це не про небажання підтримувати стосунки, а про неможливість бути в них як раніше: турбуватися, допомагати, бути включеним емоційно.
Якщо ж у парі лише один партнер переймається стосунками, то ситуація потребує прояснення: що саме відбувається, що змінилося і до чого слід готуватися? Під час спілкування використовуйте «я-повідомлення». Таким чином, ви акцентуєте на ваших власних переживаннях поряд з людиною, а не на звинуваченнях. «Формула» такого висловлювання проста: ситуація + я-почуття + прохання або пропозиція. Тобто вам необхідно сформулювати, що саме вас хвилює, висловити про свої почуття в ній і попросити пояснити чи змінити це.
Якщо ви відчуваєте пригнічення, роздратування, тривожність чи неконтрольований гнів, зверніться до фахівців, які допоможуть розібратися в ситуації й не поглиблювати кризу у стосунках.
Варто усвідомити, що війна справді змінює людей. Іноді відмежовування, байдужість, уникання спілкування дійсно можуть бути пасивним знаком бажання завершити стосунки. Війна посилює кризові процеси і не всі пари це витримують. В такій ситуації треба подбати про себе, пошукати підтримки у спеціаліста та/або оточення.
Якщо ви відчуваєте необхідність покращити власний психоемоційний стан, можна звернутися на безкоштовну телефонну лінію до спеціалістів Служби психосоціальної підтримки сімей військовослужбовців 0 800 332 720 чи написати свій запит фахівцям у телеграм @pidtrymkainua.