Повернення з полону: що важливо знати військовим та їхнім родинам про співпраця з правоохоронними органами

Повернення з полону — це довгоочікуваний і складний етап, який потребує часу, підтримки та розуміння як від самого військового, так і від його близьких.

Після звільнення з полону життя не повертається одразу до звичного ритму. Військовий проходить етап відновлення — фізичного, психологічного та соціального. У цей період змінюється і повсякденне життя родини: з’являється багато нових обставин, процедур і викликів. Один із ключових напрямів цього етапу — взаємодія з державними структурами. Вона може здаватися складною або виснажливою, але має чітку мету: допомогти самому військовому, повернути інших полонених і зафіксувати злочини, вчинені проти громадян України.

Далі детальніше про це в матеріалі, підготовленому на основі відео «Співпраця з правоохоронними органами після звільнення з полону», опублікованого на YouTube-каналі благодійного фонду «Принцип надії» — правозахисної організації, створеної під час повномасштабної агресії росії проти України.

Фонд працює для підтримки людей, постраждалих від війни: військових і цивільних полонених, звільнених із полону, ветеранів, внутрішньо переміщених осіб та інших вразливих груп. Його діяльність також спрямована на захист прав і свобод, відновлення справедливості та посилення стійкості українського суспільства.

Як пояснює полковник Андрій Пастернак — керівник Об’єднаного центру з координації пошуку та звільнення військовополонених, незаконно позбавлених волі осіб внаслідок агресії проти України при Службі безпеки України, повернення кожного військового з полону — це результат роботи багатьох людей і структур. Водночас цей процес не завершується в момент звільнення. https://youtu.be/YFyN4oSu4GA?si=PX1kcdGU3Aft9irl 

Звільнені Захисники та Захисниці також стають важливою частиною цього процесу — адже саме їхній досвід і свідчення допомагають:

• знаходити та повертати інших полонених;
• встановлювати долю зниклих безвісти;
• документувати воєнні злочини;
• покращувати підготовку військових у майбутньому.

У перші тижні після звільнення військовому доведеться регулярно спілкуватися з представниками різних структур:

•  Служба безпеки України
•  Національна поліція України
• Головне управління розвідки
• Офіс Генерального прокурора
• судові медичні експерти

Важливо розуміти: у цих процесах представник правоохоронних органів на боці військовослужбовця. Відповідно роль військового у цих процесах — свідок або постраждалий.

У процесі реінтеграції передбачено кілька важливих процедур. Співпраця зазвичай починається в медичному закладі (з дозволу лікаря). Перед початком бесіди військовому/військовій повинні повідомити мету розмови, номер кримінального провадження, якщо це процесуальні дії, а також роль військового/військової. Також мають детально роз’яснити його/її права та обов’язки під час бесіди та в межах кримінального провадження загалом.

Можна зупинити бесіду в будь-який момент. Під час бесіди можуть запитувати про можливість вести відеозапис. Погоджуйтесь, медіа та сторонні люди не мають доступу до слідчих відеоматеріалів. Згода на відеозапис спростить розслідування. Натомість відсутність запису може викликати потребу проводити додаткові бесіди чи допити.

1. Зняття з розшуку
Після звільнення військовий офіційно ще може значитися у розшуку як зниклий безвісти (за особливих обставин). Тому необхідно пройти процедуру зняття з розшуку в Національній поліції України. Це обов’язковий крок, без якого неможливо відновити втрачені документи та підтвердити свою особу.

Для цього потрібно написати заяву. Процедура триває приблизно 20 хв.

2. Моніторинг місць утримання громадян України в росії та на тимчасово окупованих територіях України
Звільнені військові допомагають зібрати дані про місця, де утримують українців у полоні: умови, кількість людей, стан їхнього здоров’я, факти застосування катувань, а також особи службовців росії, які причетні до тортур українських полонених. Ця інформація критично важлива для подальших перемовин і звільнення інших.

Цю процедуру проводять представники Обєднаного центру з координації пошуку та звільнення військовополонених, незаконно позбавлених волі осіб внаслідок агресії проти України при СБУ.

Процедуравідбувається шляхом індивідуального анкетування, яке може тривати від 1 до 3 години, а також у форматі групового опитування із використанням фототеки.

3. Пошук за фототекою безвісти зниклих осіб, які можуть перебувати у російському полоні
Окремий етап — робота з фототекою зниклих безвісти. Процедура передбачає серію зустрічей, кожна триває до 2 год.

Військовим показують фотографії людей, яких розшукують, і просять пригадати будь-яку інформацію: чи бачили їх, де і в якому стані. Це один із найважливіших інструментів, який уже допоміг встановити долю багатьох людей.

4. З’ясування обставин полону
Індивідуальні бесіди із представниками СБУ та окремо із представниками реінтеграційної команди ЗСУ. Кожна бесіда може тривати від 1 до 3 години. Такі зустрічі допомагають зрозуміти, як саме відбулося потрапляння в полон і які були умови перебування.
Ці дані використовують для підготовки військових і зменшення ризиків у майбутньому. Свідчення будуть використовувати в узагальненому вигляді.

5. Документування російських злочинів
Свідчення військових є основою для розслідування фактів катувань, жорстокого поводження та інших порушень міжнародного права. Це важливий крок до притягнення винних до відповідальності.

Водночас важливо, що:
військовий має право ставити запитання і уточнювати інформацію;
може зупинити бесіду, якщо це необхідно;
у разі складного емоційного стану до процесу можна залучити психолога.

Процедуру здійснює Головне слідче Управління СБУ. Розмову можуть фіксуватися на відео.
Також може бути здійснено медичні та психологічну експертизи – тривалість кожної експертизи приблизно 40 хв.

Для рідних цей етап також може бути непростим: велика кількість зустрічей, процедур і розмов може здаватися виснажливою.

Однак варто розуміти: участь у цих процесах — це внесок не лише у власне відновлення, а й у повернення інших українців додому.

Свідчення звільнених військових допомагають:

• знайти тих, кого ще чекають;
• дати відповіді родинам зниклих безвісти;
• зберегти життя інших військових у майбутньому.