Що говорити і запитувати під час телефонної розмови з військовослужбовцями: підбірка підтримувальних питань та фраз

Тисячі сімейних пар в Україні вимушено розлучені відстанню: хтось захищає країну, хтось залишився опікуватися домом та дітьми, хтось мусив переїжджати у безпечне місце з окупованих територій або з зони активних бойових дій. Сімейне життя цих людей значно змінилося, адже залишилися лише короткі періоди, щоб побути разом, а звичайна комунікація набула додаткового сенсу – зберегти стосунки на відстані – й стала в певній мірі випробуванням. Про те, як говорити і що запитувати під час телефонної розмови з військовослужбовцями, з досвіду нам розповіли військова психологиня Тетяна Смірнова й консультантка телефонної лінії Служби, психологиня, дружина військовослужбовця Ксана Прислонська.

Тривале спілкування на відстані – це виклик сучасності для багатьох українських пар, який часто призводить до непорозуміння між партнерами. Психологиня Ксана Прислонська зазначає, що причинами такого стану можуть бути: зменшення спілкування; зниження емоційності (теплоти, щирості) спілкування; великі проміжки (перерви) у переписках чи спілкуванні через вплив умов обстановки; різний графік життя та зміна пріоритетів. Перебуваючи у війську, людина потрапляє в ієрархічну структуру з купою правил, тому його/її час не належить собі повністю і не може бути спрогнозований. Окрім того, є певні заходи безпеки, які унеможливлюють вільне спілкування. Досить частими можуть бути й форс-мажори: до прикладу, військовий отримує раптовий наказ і немає можливості попередити про відсутність зв’язку найближчим часом. Перерви, невідомість щодо військового викликає страх, тривогу і претензії у партнера і навпаки (ревнощі, контроль).

Нове життя військовослужбовця, пов’язане з об’єктивними змінами й перебуванням в зоні, небезпечній для життя, безумовно впливають на все життя повністю. Тож зберегти спілкування в попередньому форматі неможливо. Як зазначає військова психологиня Тетяна Смірнова, проблеми виникають від нерозуміння величезної різниці між людиною цивільною і людиною, яка бере участь у бойових діях чи навіть служить в більш спокійних умовах. Варто нагадати, що таке “бойовий мозок” і як він впливає на життя людини та його/її спілкування з іншими. За  системою Battlemind, яка діє в армії США  (психологічна підготовка військовослужбовців та членів їхніх сімей), це поняття означає певне перелаштування нервової системи і комплексу емоційних, фізіологічних реакцій людини та думок, це може бути замороження емоцій, різкий перехід до агресивних реакцій, підвищена пильність чи підозрілість, важкість перебування в цивільному оточенні. Це природнє налаштування психіки для виживання у війні. Родичі іноді звертаються до своїх військових, не беручи до уваги ці особливості. У відповідь вони можуть отримати досить агресивні реакції військового чи військової, особливо на претензії, звинувачення чи надто емоційні прояви. Ще одна складна тема – спроба обговорити щось складне, з чим самотужки не справляється один з партнерів, інший може відчути своє безсилля, бо не може опинитися поряд і вирішити проблему. Тому нормально просити пораду, дякувати за спільний пошук рішення.

Спілкування на відстані можна врегулювати домовленностями про регулярність та зручний час, про те, до кого і як можуть звернутися рідні при довгій відсутності зв’язку. Просто зателефонувати військовому, коли заманеться – погана ідея. Краще написати по тому каналу зв’язку, який визначений парою як основний, у певний час та за інших обумовлених обставин, і чекати відповіді. Якщо людина перебуває  в бойових умовах, потрібно домовитися про короткі повідомлення (наприклад, “+” або 4.5.0), які заспокоюють рідних і дають знати, що військовий впорядку. Добре мати додаткові контакти: безпосереднього командира (зокрема й командира вищої ланки), побратимів чи членів їхніх сімей (наприклад, їхніх дружин). Проте важливо розуміти, що не варто використовувати їх для того, щоб постійно телефонувати цим людям через відчуття страху. Такі контакти необхідні для отримання інформації. Загалом правила спілкування зазвичай диктує більшою мірою військовий, бо цивільній людині легше підлаштуватися під його можливості.

Багато пар зберігають і навіть поглиблюють стосунки під час війни. Вони залишаються чуйними одне до одного і пам’ятають про свій головний пріоритет – зберегти стосунки та кохання.

Основні правила емоційно близького спілкування:

• будьте щирими  й чуйними один до одного;
• спробуйте зрозуміти, що стан військового і його навантаження непрості;
• підтримуйте одне одного;
• звертайтеся до минулих хороших подій та налаштовуйтеся позитивно на майбутнє (підкріплення мережі позитивного ресурсу);
• час від часу звертайтеся до його чоловічої частки, як до бажаного вами партнера, до того, кого ви обрали і впевнені у вірності вибору. 

Звісно, кожна пара може обрати той канал зв’язку, який підходить найбільше. Як зазначає консультантка телефонної лінії, психологиня Ксана Прислонська, переважний спосіб контактування партнерів на відстані – це відеодзвінки та чати. Коли стосунки в парі такі, що влаштовують обох, то спілкування дуже часте: кожного дня при наявності такої можливості з боку військового. Коли це спілкування залишається єдиним містком до родини між відпустками, то як воно може бути неважливим? Коли таке спілкування підтримуюче, партнери проявляють повагу та піклування – це розвантаження для військового, це згадка, за що і за кого він/вона на війні, це нагадування про наявність іншого життя, де добре, де чекають, де буде можливість відпочити.

Про що говорити з військовим під час телефонної розмови?

• запитайте про щоденні справи, про побут, настрій, бажання та самопочуття;
• розкажіть те, що може його приємно вразити чи повеселити;
• діліться своїм сьогоденням (пам’ятайте: навіть стресові ситуації з іншої точки зору можна розповісти ресурсно);
• питайте, що йому цікаво знати і що приносити в розмову;
• завершувати краще на гарній ноті, лишати по собі приємний післясмак.

Про що не питати у військового під час телефонної розмови?

• не уточнюйте конкретних даних, що стосуються служби: дислокації, прізвища, подробиць завдань, назначення у підрозділі чи плани, назви техніки і так далі;
• не розпитуйте про важкі події;
• не “навантажуйте” своїми фантазіями і страхами, вирішення яких зараз мало залежить від участі військового. Те, в чому він не може допомогти просто зараз, може викликати у нього відчуття безпорадності, знецінення;
• Не з’ясовуйте стосунки на відстані. Відкладіть подібні розмови на потім.

Які фрази підтримки можна використовувати, якщо питати ні про що не можна?

• Знаєш, мені і мовчати з тобою добре;
• Чути твоє дихання – вже заспокоює;
• Я хотіла би з тобою розділяти всі твої негоди і радощі;
• А хочеш, я щось розповім? Скажи що?
• Уяви, що я тримаю тебе за руку зараз. Ти ж пам’ятаєш, що ми разом можемо все. Я з тобою навіть на відстані. 
• Пам’ятаю той день, коли ми зустрілися…..
• Я покохала тебе тоді, кохаю і зараз. Не за щось, але повністю з перевагами та  недоліками;
• Попри те, що багато сімей не витримує недовіру, я хочу, щоб ми підтримували довіру (тепло, любов) між нами…

Все залежить від того, на що направлена ваша увага, що є зоною вашої зацікавленості. Це може бути зміна емоційного стану, бажання/небажання говорити, зацікавленість в новинах з дому. Все це повинно впливати на тон розмови, ставати знаками що і як говорити, щоб підтримати, а не додати проблем. Емпатія, уважність і зацікавленість тут будуть допоміжними. Але для того, щоби мати такий стабільний стан і можливість витримувати та підтримувати, важливо приділяти багато уваги собі, мати всю можливу підтримку.

Може статися, що рідна людина уникає спілкування. Варто поставитися з повагою, давати час на паузу, шукати для себе підтримку (оточення, друзі, психолог або психологічні групи). Важливо створити “атмосферу”, де ви тут і чекаєте на нього, не підштовшуєте і не витягуєте на розмову маніпулятивно.

Можливо, уникнення контакту є ознакою непростої ситуації, яку переживає військовий (службові проблеми, адаптація, втрати, бойовий стрес).

Якщо ж маємо проблему у стосунках, бажано звернутися до психолога, розібратися у ситуації. Буває, що велика активність і бажання зблизитися одного з партнерів відштовхують іншого. Такі ситуації трапляються у складних випадках: розрив стосунків, невірність, зловживання алкоголем чи речовинами, коли партнер може приховувати реальний стан справ. 

Ще одна ситуація, коли ви розумієте, що у військового критичний психологічний стан. Добре, якщо у вас є контакт з його оточенням, щоб була можливість переконатися, і вже потім вирішувати, які ваші слова можуть переконати його/її звернутися за допомогою. Але навряд чи тут працюють прямі заохочення чи погрози. Тут будуть потрібні “тонші” методи. Іноді до нас звертаються з такими запитами на лінію і це завжди індивідуальна історія.

Розмови телефоном мають значний вплив на підтримання стосунків у сім’ї. Якщо це єдиний канал спілкування родини, то це надважливо. Проте потрібно вчитися обом чути, не додумувати, перепитувати, уточнювати, що мав на увазі ваш партнер/партнерка. Наново довіряти на відстані, турбуватися, поділяти пережите, говорити про почуття, щоб зберегти тепло взаємин.

Якщо ви відчуваєте необхідність покращити власний психоемоційний стан, можна звернутися на безкоштовну телефонну лінію до спеціалістів Служби психосоціальної підтримки сімей військовослужбовців 0 800 332 720 чи написати свій запит фахівцям у телеграм @pidtrymkainua.