Новий рік в умовах війни: як підтримати дітей військовослужбовців у період новорічних свят

Різдво, Новий рік — традиційно родинні довгоочікувані свята для українців. Проте цьогоріч тисячі родин будуть зустрічати їх нарізно: військові — на бойових позиціях, а їхні дружини, чоловіки, батьки та діти — вдома чи в інших місцях.

Сум, апатія та розгубленість можуть виникати у кожного з нас. Як у цей час підтримати дітей військовослужбовців, які у такий складний час переживають не лише розлуку з рідною людиною, а й зміну звичних ритуалів?

Попри дискусії та відчуття певної недоречності, новорічні свята є важливою частиною нашого життя, особливо що стосується дітей. Позитивних емоцій зараз не вистачає, підвищене почуття тривоги та тотальна знесиленість впливають на нас щодня. Новорічне свято може стати чудовим протитривожним засобом, надати енергії, радості й сил. Але водночас діти, які зустрічають Новий рік не у звичному родинному колі, а в очікуванні, можуть відчувати цілий спектр складних емоцій. Це може бути страх, відчай, інколи агресія й знецінення свята.

Дуже важливо в передноворічний час говорити з дітьми про їхні емоції, дозволяти проявляти їх, плакати, ділитися також із ними й своїми емоціями. Дуже важливо, щоб діти дозволили собі радіти й відзначати новорічні свята, були у колі друзів й родини, готували подарунки рідним й неодмінно отримували сюрпризи.
Звісно, у такі моменти найбільше бажання дітей — щоб мама чи тато, які нині перебувають на службі, були поруч й життя стало знову зрозумілим. В такій ситуації варто пояснити, що інколи важливо зачекати, доки їхнє бажання здійсниться. Любов батьків — незмінна, навіть коли найближчі люди далеко. Необхідно пояснити дитині, що батько або мама не поруч зараз не через те, що дитина винна або погана, а тому що вони вирішили піти на захист батьківщини, через те, що вони люблять своїх дітей і тому намагаються захистити їх.

Варто говорити з дітьми про відчуття й бажання під час новорічних свят, проте важливо зважати на вік й потреби дитини. Адже у 4-5 років, у період магічного мислення, вони вірять у Святого Миколая, диво й чекають на подарунки від чарівника. Тож дитина може вигадувати власні історії для того, щоб відсутність когось із батьків гармонічно «вбудувалася» в його чи її особисту чарівну історію. Дорослі можуть не лише спостерігати за створенням цієї казки, але й брати участь у цьому процесі.

Діти 7-8 років мислять більш критично й можуть цікавитися, чи існує Миколай і від кого загалом подарунки під ялинкою. Дітям в цей період потрібна стабільність, адже з втратою віри у Святого Миколая чи Санти, вони можуть також переживати через відсутність поруч рідної людини, подвійну втрату.

З 9 років у дітей дозріває прифронтальна кора головного мозку, тож утримувати їх у штучній реальності не потрібно. Діти цього віку вже відчувають свій контроль над ситуацією, а те, що батько чи мама перебувають у війську, додає багато невизначеності. Тож варто надавати дитині можливість вибирати та приймати рішення самостійно. Не вмовляйте дитину вірити у Святого Миколая, не змушуйте іти на свята, на які іти вона не хоче. Вибирайте разом той спосіб святкування, який би був доречним, й ту атмосферу, яка буде для неї комфортною. Сходіть разом у магазин, аби вибрати прикраси, одяг на свято чи подарунки для рідних. Коли дитина може обирати, вона повертає почуття контролю над ситуацією.

Створюйте дива разом. Те, що найближча й найрідніша людина перебуває на війні, не може змінити магія свята, але можна зробити диво для когось і заохотити таким чином до дії й дитину. Дитина може долучитися до святкової атмосфери, зробити подарунок для військовослужбовця своїми руками. Так вона буде відчувати свою причетність і вагомість, зможе переключитися із певних апатичних настроїв. Так, зараз дітям дуже складно, проте ви можете наголосити на тому, що дітлахи, які зростають під час війни — дуже сильні, а ті, що чекають маму або тата з війни, є суперсильними.

Продовжіть родинні традиції. Навіть якщо дитина відкладе в сторону лист від Святого Миколая, то все одно це буде про стабільність, адже листи й подарунки бувають щороку, це про стабільність, яка так необхідна цій дитині. Розгорніть новорічну скатертину й прикрасьте ялинку. Звісно, дитина може знецінювати старі ритуали через відсутність одного з членів родини. Але ви можете запропонувати надіслати фото про процес підготовки до свята татові-військовому чи мамі-військовослужбовиці, написати разом лист для нього чи неї, записати відео зі словами, як сильно ви б хотіли бути разом.

Іноді у дітей з’являється апатія через невідповідність стану дитини й зовнішніх проявів свята. В переживанні цих відчуттів вам важливо бути поруч з дитиною й підтримати її. Звісно, важко змусити дитину радіти , якщо вона не відчуває радості. Можна спробувати змінити обстановку, сходити на новорічні локації. Якщо дитина сумує за батьком або матір’ю, ви можете подивитися разом фільм, який любить дивитися член родини, якого зараз немає поруч. Також можна почитати улюблену новорічну казку, спробувати зміцнити зв’язок із людиною, якої немає поруч.

Щоб підтримати дитину, старайтеся висловити свої почуття, будьте поруч й цікавтеся почуттями дитини. Батько чи мама, які зараз далеко, за можливості можуть теж спілкуватися з дитиною й наголошувати, як сильно вони хотіли б бути поруч. Кожен дорослий сам може підібрати підтримуючі фрази для своєї дитини, прикладом можуть бути такі:

«Найбільше у світі я б хотів бути поруч з тобою і роблю усе задля перемоги, аби швидше повернутися і бути разом».
«Я знаю, що тобі важко. Моя найбільша мрія — бути поруч з тобою.
«Розумію, що ти можеш злитися на те, що мене немає поруч, думати, чому твій батько/мама пішов/-ла у військо. Але ти маєш знати, що я дуже тебе люблю. І саме тому я тут, я хотів захистити тебе від ворогів».
«На жаль, цього року я не зможу відвідати з тобою новорічну ялинку. Та ми можемо зробити це віртуально, запиши відео або фото, щоб я відчув себе поруч з тобою». Це може бути мотивуючим для дитини, зняти з неї почуття провини, що дитина святкує в той час, як рідна людина перебуває у війську. «Давай домовимося, що у новорічну ніч ми подивимося на одну й ту саму зірку, загадаємо бажання». Можна вибрати й інший спільний об’єкт. Важливо, щоб він був об’єднуючим.
«Ми можемо влаштувати ще один Новий рік, коли я приїду: поставимо ялинку, запалимо вогники і зробимо спільне фото. У дітей буде одне новорічне свято, а у тебе аж два!». Насправді, це буде допоміжним і для батька чи матері — вони відчують атмосферу свята, коли приїдуть додому.
«Давай помріємо, яким буде Новий рік, коли ми будемо зустрічати його разом. Що б ти хотів /-ла робити, коли ми будемо разом?».

Якщо ж військовослужбовець планує приїхати додому на свята, дитину варто підготувати до такої події. Помічною може стати книга-комікс «Мій тато повернувся з війни». Завантажити його ви можете за посиланням: https://book.heroesukraine.org/ .

Потрібно розповісти дитині, що реакції можуть бути різними, до цього теж варто готуватися. Також чудово об’єднує спільна діяльність й різні ритуали. Наприклад, ви можете разом прикрасити ялинку, погратися у сніжки. Ймовірно, військовий буде уникати великого натовпу, тому відвідувати публічні місця варто у той період, коли там менше людей. Також важливо розуміти, що військовому потрібен час для відпочинку. Можна запропонувати дитині побути поруч, грати або читати в тій самій кімнаті, де спить військовий, адже відчуття присутності дуже важливе.

Якщо військовий не може приїхати або не буде зв’язку у новорічну ніч, можливо, доречно буде записати якесь вітання у відеоформаті й на Новий рік увімкнути його дитині.

Новорічні свята можуть бути складними для багатьох: дорослих та дітей, військовослужбовців та їхніх родин. Проте саме це відчуття родинного тепла та магії свята може наповнити радістю, силою й любов’ю одне до одного. Ми можемо турбуватися одне про одного навіть на відстані й висловлювати свої почуття у різній формі, зокрема і святковій, натхненній і трошки чарівній.